b-n-w

Біла Церква 980 - Костел святого Івана Хрестителя

В 2012 році Білій Церкві виповнюється 980 років. Цій події я хочу присвятити збірку статей про визначні місця нашого міста. Не претендуючи на унікальність, дана збірка має на меті привернути увагу гостей та жителів міста до цікавих культурних та історичних об’єктів Білої Церкви і, можливо, показати їх у новому ракурсі, свіжим поглядом, незалежною думкою. Буду вдячний за коментарі та розповсюдження.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Свою розповідь про цікаві місця та будівлі Білої Церкви я розпочну з найвеличнішої, на мій погляд, споруди міста – костелу святого Івана Хрестителя. Звичайно, всі місцеві жителі вже чимало знають про нього, і знайти того, хто не був там ні разу – задача не з легких, але, готуючи матеріал, я відкрив для себе багато нового про цю історичну пам’ятку. Можливо, і ви знайдете щось для себе.


Для початку трохи історії. В 1796 році граф Франциск Ксаверій Браницький закладає костел в пам'ять про свого сина Олександра, який загинув у дитинстві, впавши з коня. Місцем спорудження було вибрано Замкову гору, яка являється відправною точкою в історії Білої Церкви, адже вважається, що саме тут в далекому 1032 році стояла та сама біла церква. Будівництво тривало 16 років. Спочатку це був цілий комплекс будівель: окрім самого костелу були збудовані також будинок настоятеля (на місці нинішнього краєзнавчого музею), духовна семінарія, шпиталь та ін. Ні одна з цих пов’язаних будівель не збереглась.

Взагалі, в радянські часи люди приклали чимало зусиль для того, щоб костел не дожив до наших днів. В 1930 році він був закритий і продовжив богослужіння лише на короткий час в роки німецької окупації.  В післявоєнні роки приміщення використовувалось для проведення лекцій, пізніше – в якості складу. В 1960 році через Замкову гору проклали дорогу, що стало черговим випробуванням для будівлі. Дорога до цього часу шкодить костелу, адже відстань між проїжджою частиною і стінами дуже мала, і автомобілі (кількість яких неухильно зростає з року в рік), особливо вантажні, створюють маловідчутну, але постійну вібрацію.

На той час (в 60-х роках) стан будівлі був жахливим. Основною проблемою був зруйнований дах, через який всередину потрапляли атмосферні опади. На фотографії нижче (мені здається, що знята вона приблизно в ті роки) видно обшарпані стіни, сходи заросли травою (реставровані в 80-х роках), перед входом цілий ліс.

Слід відмітити, що саме тоді (1964 р.) були розпочаті перші реставраційні роботи. Планувалось зробити в приміщенні костелу картинну галерею, а для збільшення простору розділити його на два поверхи. На щастя, з якихось причин цей план довго не реалізовували, а вже в середині 70-х з’явився новий – зробити з костелу будинок органної музики. Думаю, саме це рішення слід вважати ключовим і рятівним, воно і було пізніше реалізовано.

Отже, на даний час костел Івана Хрестителя багатьом жителям міста більш відомий як будинок органної та камерної музики. Окрім концертів в приміщенні на постійній основі діє виставка-продаж картин, а також здійснюються католичні богослужіння (вечірні у вівторок та п’ятницю, ранкові у неділю). Зала має 300 місць.

Фінансування із бюджету виділяються лише частково, решта – своїми силами, тому коштів часто не вистачає. Минулого року з допомогою обласної адміністрації було відремонтовано дах, на літо планується зовнішня побілка. Хочеться сподіватись, що можновладці допоможуть не «для галочки», адже в цей рік подвійного ювілею, коли місту 980 років, а костелу рівно 200, хотілося б бачити цей витвір архітектурного мистецтва у всій його красі. До речі, святкування ювілею планується провести в рамках фестивалю «Золота осінь», який відбудеться у вересні.

З приводу зовнішнього вигляду хочу відмітити одне спостереження. Раніше, коли Біла Церква була менш забудована, костел було видно майже з усіх боків міста. Зараз, звичайно, все змінилось, що в принципі логічно, але найкращий ракурс – з боку парка Шевченка - псують не будівлі, не дерева, а незграбні, потворні комунікації. Центр міста міг би мати набагато приємніші на вигляд ліхтарі та, по можливості, непомітні електричні дроти. Тролейбусна лінія, що проходить через Замкову, не дозволить повністю цього позбутися. Але хоча б замінити стовпи на більш акуратні, бо неможливо зробити із Соборної площі або парку Шевченка знімок костелу так, щоб в кадр не потрапив хоча б один із них. Навряд чи це буде колись реалізовано, та помріяти можна :)

Цікава деталь: жителі міста, які часто бувають на Соборній площі, могли звернути увагу на те, що костел виглядає дуже високим, навіть не враховуючи те, що він стоїть на горі. Розташований неподалік Преображенський собор має більш приземистий вигляд. Але, виявляється, висота собору більша в півтора рази – 40 метрів проти 27 метрів висоти костелу. Форма будівлі та вдале розташування легко компенсують цю різницю.

З рештою інформації ознайомимось, переглядаючи фотографії.

Будівля має дві дзвіниці: на правій два дзвони, відбиваючих час, а на лівій їх колись було шість. Зараз, нажаль, ліва пуста.



Трохи смішно, але я чомусь вважав, в дзвони б’є спеціально призначена людина) Насправді, ще у 1842 р. із Франції був привезений та встановлений маятниковий годинник, який заводиться за допомогою трьох гир і автоматично відбиває час кожні п’ятнадцять хвилин меншим дзвоном та кожну годину – більшим. Порядок наступний: в 15 хвилин малий дзвін пробиває один раз, в 30 хвилин – двічі, в 45 – тричі, а по завершенню години – чотири рази, після чого зразу приєднується великий дзвін, який пробиває стільки раз, скільки годин.





На лівій дзвіниці можна побачити непрацюючий циферблат, який раніше був з’єднаний з годинником.

До годинника та дзвіниці ведуть круті дерев’яні сходи, які служать також для підйому на внутрішній балкон.

Чим далі, тим сходи вужчі та крутіші. Годинник розташований прямо під дзвіницею, а його гирі можуть опускатися до самої підлоги костелу.



А ось і сам годинник:



В дорадянські роки в костелі вже був орган, розташований на балконі. Схожий на нього можна побачити на фото. Його просто розібрали і здали на металобрухт.
Той орган, який ми можемо бачити зараз, був привезений та зібраний на межі 1989-1990 років представниками чехословацької фірми Rieger–Kloss, що спеціалізується на виготовленні оргáнів. В штаті будинку органної та камерної музики окрім органіста є також спеціаліст по обслуговуванню та настройці. Для цих робіт позаду органу розташована ось така драбина, за допомогою якої можна потрапити всередину інструменту:

Рекордсмен за розмірами серед всіх музичних інструментів, орган завжди привертає увагу своєю незвичайністю та грандіозністю. Його хочеться не тільки чути, а й бачити. Він вражає та дивує.





Поряд зі сценою розташована скромна, але простора кімната для відпочинку та підготовки артистів.

Біля стін розміщені картини, серед яких можна помітити чотири меморіальні дошки онуків графа Франциска Ксаверія Браницького - Ксаверія, Олександра, Владислава та Костянтина. На них вказано місце та дату поховання.

  



Далі декілька ракурсів зали:

















Інтер’єр прикрашає монументальний живопис, оформлений згідно канонів іконографії. Всі малюнки проходили повну реставрацію.



Величний купол, як і вся зала, добре освітлений природним світлом.



Привід для окремої розмови – інтер’єрна та екстер’єрна ліпка, виготовлена італійськими майстрами, яка дивом збереглась непошкодженою. Дивлячись на ці витончені прикраси, дивуєшся, як вони витримали всі негаразди та дійшли до нас в первозданному вигляді. Погляньте на цю красу:















Подорожуючи Україною та за кордоном, відвідуючи храми та собори, милуючись їх оздобленням, величністю, ми часто не помічаємо, що зовсім поряд є не менш цікаві та не менш красиві місця. Такі як костел святого Івана Хрестителя – прекрасна пам’ятка архітектури та мистецтва.

За всебічне сприяння в підготовці матеріалу велика подяка співробітникам будинку органної та камерної музики.

Скачать текст на русском языке (*.doc)


Біла Церква
Не чекайте, приїжджайте в це чудове місто на вихідні. Ми сьогодні приїхали з Києва на концерт органної музики ( до цього 2 години прогулялися по парку Олександрія) і отримали безмежне задоволення.
Почитав текст, подивився фото із великим задоволенням. Дякую за ґрунтовний та цікавий матеріал! Обов'язково відвідаю костел під час наступної поїздки до Білої Церкви.
Може варто помістити в спільноту uatravels, щоб більше людей дізналися про таку красу?
Шикарно! Впрочем, как всегда.
У меня все детство в музыкальной школе прошло в Дома органной музыки. Постоянные новогодние, отчетные концерты, различные мероприятия...
Смотрела на фото и поражалась... Глядя на них даже запах его вспомнила... Незабываемый.
Огромное спасибо за репортаж!
А панорамы БЦ уже в перепосте;-)